Ба́ришівка – селище міського типу в Україні, в Баришівській територіальній громаді Броварського району Київської області.
Населення
Станом 1959 рік у Баришівці населення становило 6 тисяч мешканців.
2001 року в селищі мешкало 11178 осіб, що становило 105,6 % до 1989 року.
Населенния смт Баришівка-становить 10 626 чол. станом на 2020 рік.
Інфраструктура
Промкомбінат (із шкірзаводом та швейною майстернею), Укрполімерконструкція, засолзавод, молокозавод, РТС, HatchTech-Виробництво інкубаційних систем промислового призначення
2 середні школи, Будинок культури, 2 бібліотеки.
Сільське господарство району овочево-молочного напряму.
В районі — торфопідприємство, розташована частина Трубізської осушувальної системи.
Назва
Достовірних відомостей про походження назви немає. Вважають, що це літописний Баруч, який вперше згадується 1125 року, і від нього виводив сучасну назву Андрій Стороженко. Микола Арандаренко вказує на існування в минулому на території сучасної Баришівки поселення Борисівки — володіння київського князя Бориса (XI). Сучасне поселення вперше в історичних документах згадується під 1603 роком як Баришівське Городище, а з 1630 року як Баришеве. У народній вимові назва поселення звучала як Баришівка подібно до того, як місто Баришівка називають Боришпіль. Утворення назви за допомогою суфіка -івка.
Також, в козацькому реєстрі за 1649 рік згадується назва території Переяславського полку, а саме Баришпольська сотня.
Існує припущення, що назва може піти від переселенців із населеного пункту Бариш Бучанський район Тернопільської області або річки Бариш.
сторія Баришівщини тісно пов'язана із драматичною історією України. Пращури краю захищали свою незалежність у битвах із Золотою ордою, литовськими феодалами та польською шляхтою. Гучною хвилею прокотились по баришівський землі народні повстання під проводом Северина Наливайка, Павлюка й Острянина. Споконвіку славилися ці землі родючими полями, табунами худоби. Тут збирали мед, здобували торф, навіть займалися виробництвом шовку. Церкви Баришівського району надзвичайно вишукані і їх архітектурі можуть позаздрити навіть храми великих міст. Археологічні знахідки підтверджують , що багато віків тому (II тис. до н. є. — II ст. н. є) на місці сучасного Селища жили люди, і такий факт також дає право цій місцевості пишатися своїм минулим. На території району до наших днів збереглося 1 кам’яна і 7 дерев’яних дореволюційних церков, враховуючи що до революції їх було 24 дерев’яних і 3 кам’яні.
Дуже цікава церковна історія Баришівки. ЇЇ називають «містечком о шести церквах». Досліджуючи історію церков Баришівки, краєзнавці підняли солідний пласт забутої історії містечка. Наприклад, відомий в історії полковник Іван Сулима виявився парафіянином Баришівської церкви Різдва Богородиці; церковний хорист Павло Семенович Читаєнко співав у хорі відомого українського композитора Якова Семеновича Калішевського, а після вбивства імператора Олександра ІІ з Чернігівщини до Баришівки переїхала родина священника Івана Кибальчича. Завдяки архівним дослідженням, легендарна церква на лівому березі Трубежа, що «пішла» під землю, набула історичних обрисів, хоча письмових відомостей про це нема. У документах за 1746 рік згадується стара і новозбудована церкви великомучениці Варвари. Краєзнавці зійшлися на тому що, ймовірно, той храм із народних оповідей і був храмом великомучениці Варвари і тому було внесено пропозицію: на п’єдесталі, де раніше був пам’ятник Леніну, встановити скульптуру святої Варвари, покровительки баришівчан.
Географія
Баришівка розташована на правому березі річки Трубіж (ліва притока Дніпра), за 6 км на північ від автошляху Е40М03 (Київ Харків), за 66 км на південний схід від Києва. Через смт проходить залізниця, на якій розташована однойменна залізнична станція Баришівка. Площа смт складає 5 км².
Історія
Княжий період
Заснування Баришівки відбулося в 980-990-ті роки князем Володимиром Мономахом Остерським, він збудував транзитно-торгове місто Баруч. Якщо врахувати середину між цими датами, а вона має найменшу похибку, то заснування Баришівки відбулося приблизно у 985 році.
Баришівка вперше згадується у літописах у 1125—1126 роках як городище Баруч.
